Народився у сім'ї священика УГКЦ, пароха Збаража о. Якова Горбачевського. Закінчив Тернопільську Українську гімназію імени Івана Франка(входив до гуртка «Громада»).
Вивчав медицину у Віденському університеті (закінчив 1877 року, доктор медицини). Під час навчання голова студентського товариства «Січ» (1875—1877 роки).
1883—1917 роки упродовж 35 років, був професором кафедри лікарської хімії Карлового університету в Празі. 1902—1903 роки (або 1903—1904 роки) ректор Карлового університету; декан медичного факультету в 1889—1890, 1894—1895, 1904—1905, 1911—1912 роках.
Разом з Іваном Пулюєм організував товариство «Українська громада» у Празі, створив фонд допомоги студентам.
Протягом 1906—1917 років член Найвищої Державної Санітарної Ради в Чеському королівстві, з 1908 — радник цісарського двору, член Палати панів австро-угорського парламенту, 1917—1918 рр. перший етнічний українець — міністр охорони здоров'я Австро-Угорщини. З 1910 року почесний президент Українського лікарського товариства. З 1919 року професор Українського вільного університету Відня, Праги (з 1921 р.). З 1924 року ректор Українського вільного університету.
У жовтні 1926 очолив оргкомітет Першого українського наукового з'їзду, який відбувся у Празі.
Помер у Празі, похований поблизу костелика св. Матея на празькому цвинтарі «Шарка»
Доробок
Автор понад сорока ґрунтовних наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії. Першим у світі (1882 р.) здійснив синтез сечової кислоти з гліцину; одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків; встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі. Відкрив фермент ксантиноксидазу (1888 р). Його заслугою стало також те, що запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.
Один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі (праця «Увага о термінольоґії хемічній» (1905)).
Підготував 2 томи підручника органічної та неорганічної хімії українською мовою; І-й «Органічна хімія» опублікований 1924 року в Празі.
За значні наукові заслуги вченого пошановано званням дійсного члена ВУАН (з 1925 р.) в Радянській Україні, дійсний член НТШ (1899 р.).
Написав 4-томний підручник лікарської хімії чеською мовою (1904—1908 роки).
